Породи свійських тварин і сорти культурних рослин, створених людиною, є популяціями організмів. Кожний сорт рослин і кожна порода свійських тварин характеризуються своїми спадковими особливостями, морфологічними і фізіологічними ознаками, певною продуктивністю і нормою реакції на зовнішнє середовище. Кожний сорт рослин і порода тварин щонайповніше виявляють свою продуктивність лише в певних умовах, для яких вони виведені.

Порода і сорт, з одного боку, можуть включати в себе тварин і рослини з нетотожними генотипами, що дає матеріал для селекції і поліпшення цінних для господарства ознак. З іншого боку, створюють лінійні групи, які отримують самозапиленням однієї рослини або близько спорідненим схрещуванням (інбридингом) перехреснозапильних рослин, а також тварин. Лінійні групи рослин і тварин характеризуються високою гомозиготністю. Під час розведення їх у потомстві немає розщеплення і господарські ознаки зберігаються у всіх представників цієї лінії, але подальший добір у межах чистих ліній неефективний.

Завдання сучасної селекції — підвищення продуктивності сортів і порід тварин. Однак нині важливими факторами інтенсифікації рослинництва і тваринництва стають: переведення їх на промислову основу; створення короткостеблових сортів зернових культур, придатних для збирання комбайном, сортів винограду, томатів, чайних кущів, бавовнику, пристосованих до збирання врожаю машинами, сортів овочевих культур для вирощування в теплицях. У тваринництві — створення груп тварин, придатних для утримування в тваринницьких комплексах, великої рогатої худоби, придатної для машинного доїння.

У нашій країні існує розгалужена мережа селекційних установ: інститутів, селекційних станцій, сортовипробувальних ділянок, племінних господарств. У своїй роботі селекціонери використовують усю різноманітність дикорослих і культурних рослин та одомашнених тварин, бо чим різноманітніший вихідний матеріал, тим успішніше будуть реалізовані завдання, що стоять перед селекціонерами.

Успіхи роботи селекціонерів багато в чому залежать від правильного вибору вихідного матеріалу. Методом пошуку вихідного матеріалу селекціонерів озброїв видатний генетик і селекціонер академік М. І. Вавилов. Під його керівництвом і за безпосередньої участі були організовані експедиції по всій території колишнього Радянського Союзу, Ірану, Афганістану, Середземномор'я Абіссінії (Ефіопії), Центральної Азії, Японії, Північної, Центральної і Південної Америки. В результаті проведеної роботи М. І. Вавилов вивчив світові рослинні ресурси і встановив, що найбільшу різноманітність форм певного виду зосереджено в тих районах, де цей вид виник. На підставі вивчення зібраних матеріалів він виділив сім основних центрів походження культурних рослин: 1. Південноазтський тропічний, (батьківщина рису, цукрової тростини, бананів, кокосової пальми тощо), 2. Східноазійський (батьківщина проса, гречки, груші, яблуні, сливи, деяких цитрусових тощо). 3. ПівденноЗахідноазійський (батьківщина м'якої пшениці, гороху, сочевиці, бавовнику тощо). 4. Середземноморський (батьківщина маслини, буряків, капусти тощо). 5. Абіссінський (батьківщина твердої пшениці, ячменю, кавового дерева тощо). 6. Центральноамериканський (батьківщина кукурудзи, американської квасолі, гарбуза, перцю, какао, американського бавовнику тощо). 7. Південноамериканський, або Андійський (батьківщина картоплі, тютюну, арахісу, хінного дерева, ананасу тощо).

М. І. Вавилов зібрав найбільшу в світі колекцію культурних рослин, яку і нині використовують селекціонери у своїй практичній роботі. Так, відомий сорт озимої пшениці Безоста 1 був виведений П. П. Лук'яненком у результаті гібридизації взятих із колекції Вавилова аргентинських пшениць, схрещених із місцевими сортами.

Видатні заслуги у виведенні нових сортів сільськогосподарських рослин М. В. Цицина, П. Ті. Лук'яненка, В. М. Ремесла, Ф. Г. Кириченка, В. Є. Писарєва, В. С. Пустовойта, І. М. Хаджинова та інших селекціонерів.

М. В. Цицин розробив теоретичні основи створення нових видів і форм рослин віддаленою гібридизацією культурних і декоративних рослин. Він вивів пшеничнопирійні, пшеничноелімусні, житньопирійні та інші гібриди, які є практично новими видами рослин.

Значним досягненням селекціонерів є сорти озимих пшениць Безоста, Аврора, Кавказ, які вивів II. П. Лук'яненко. В них сконцентровані цінні властивості — порівняно коротка і міцна солома, висока врожайність, зимостійкість, високі якості борошна. Нині ці сорти у світовому землеробстві посідають перше місце за площею посівів — понад 11 млн га.

В. М. Ремесло вивів ряд сортів озимої пшениці: Миронівська 264, Миронівська ювілейна, Миронівська 807,

Іллічівка та інші, площі під якими становлять понад 11 % площ світових озимих пшениць. На їх основі створено близько 40 нових сортів пшениць. Деякі з них можуть давати врожаї до 100 ц/га. Сорт Миронівська яра також має високу врожайність — 45—64 ц/га.

Ф. Г. Кириченко вивів ряд зимостійких сортів озимої м'якої пшениці, таких як Одеська 3, Одеська 12, Одеська 16, Одеська 26, Степова. Вперше створено озиму тверду пшеницю, найурожайнішими сортами якої є Мічурінка, Новомічурінка, Одеська ювілейна.

В. Є. Писарєв вивів нові високоврожайні сорти пшениці. Методом генної інженерії отримано новий сорт пшениці Киянка з високими врожайністю і стійкістю проти захворювань.

І. М. Хаджинов досяг великих успіхів у селекції кукурудзи. Він одним із перших відкрив явище цитоплазматичної чоловічої стерильності у кукурудзи і використав її для поліпшення насінництва цієї культури. Він вивів понад 20 високопродуктивних гібридів кукурудзи, із них 14 — подвійних міжлінійних гібридів.

Т. Є. Тарасенко та І. Д. Прохожай вивели високоврожайні сорти ярового ячменю: Донецький 4 та Донецький 6, які районовано в багатьох областях України.

Заслуженою популярністю користуються сорти картоплі, які вивела Н. А. Лебедєва.