·      Автомобільні мастильні матеріали.

   Нафтяні мастила за призначенням поділяють на моторні, трансмісіонні та індустріальні. Головними компонентами моторних олив, мастил є різні мінеральні оливи, що добуваються з мазуту – нафти, позбавленої більш легких її фракцій (залишок після перегонки нафти). Тому здобуті з мазуту оливи, як і паливо для двигунів, в основному складаються з вуглеводнів, які мають велику молекулярну масу (кількість атомів Карбону в молекулі 20-50). Крім вуглеводнів обов’язково присутні нафтенові кислоти, сірчані сполуки і смолисто -асфальтенові речовини.

  За способом виробництва оливи поділяються на дистилятні та залишкові. Дистилятні оливи здобувають вакуумною перегонкою мазуту при його продуванні водяною парою, виділяючи з нього не менш трьох дистилятів, що містять вуглеводні з температурою кипіння 300…560⁰С. Дистиляти містять надмірну кількість нафтенових кислот, смол, сірчаних сполук, інших шкідливих домішок. Тому всі без винятку оливні дистиляти підлягають очистці. Залишковими оливами називають очищені гудрони. Вони порівняно з дистилятними містять більше смолисто-асфальтних речовин і високо плавких вуглеводнів, тому їх очистку проводять більш ретельно.

Мастильні властивості олив.

Під мастильною властивістю розуміють здатність олив утворюва­ти на тертьових поверхнях пружну плівку, яка перешкоджає їх безпо­середньому контакту. Ця плівка складається з кількох рядів молекул, механізм утворення яких не однаковий. Загалом плівка утворюється завдяки утриманню силовим полем поверхонь, між якими виникає тертя, компонентів олив, тобто внаслідок адсорбції плівка утворю­ється при суто хімічній взаємодії. Адсорбована плівка добре утримується на деталях, які труться ли­ше при помірних температурах і невеликому тиску, а зі збільшенням тиску та температури (/ > 150 °С) вона легко руйнується, що призво­дить до тертя без мастильного матеріалу.

Захисні та корозійні властивості олив

Проблеми захисту металів від корозії виникають під час виготов­лення, експлуатації та зберігання машин. Це одна з найважливіших проблем сучасної хіммотології.

Корозія посилюється з підвищенням вологості, а також темпера­тури повітря за наявності в ньому агресивних газів. Роль оливи при цьому двояка: з одного боку, вона захищає поверхні деталей від агресивного впливу зовнішнього середовища, а з іншого — спричи­нює корозію через наявність в оливі компонентів з корозійною дією. Корозійні властивості олив залежать від наявності в них органіч­них кислот, пероксиду й інших продуктів окиснення, сірчаних спо­лук, неорганічних кислот, лугів і води.

Зношення циліндро - поршневої групи більшою мірою залежить від умісту сірчаних сполук в оливі, ніж у паливі.. Для сповільнення процесу виникнення пероксиду та кислот до оли­ви додають протиокисні й антикорозійні присадки. Останні мають лужні властивості, які забезпечують нейтралізацію кислот продуктів, що утво­рюються в оливі. Стійкі властивості олив характеризуються лужним числом. Оливу, що має лужні властивості, застосовують переважно як ма­стильний матеріал для дизелів, які працюють на сірчаних паливах, з метою зменшення ерозійного зношення деталей.  Лужних властивостей оливам надають протиіржавні присадки, вплив яких різний. Одні з них утворюють на тертьових поверхнях ду­же міцну захисну плівку, що охороняє поверхність контакту від кис­лих продуктів подібно до того, як плівка фарби охороняє поверхність металу від контакту з киснем повітря; інші — уповільнюють окиснення оливи і тим самим зменшують накопичення в ній кислих продуктів, що також знижує ерозійне зношення тертьових поверхонь.

Наявність органічних (нафтенових) кислот в оливі пов'язана з їх неповним відокремленням у процесі її очистки. В корозійному від­ношенні ці кислоти практично безпечні: завдяки високій молекуляр­ній масі вони слабко дисоціюють.  Кислоти, що утворюються при окисненні оливи, є найнебезпечнішими, оскільки низькомолекулярні кислоти мають підвищену корозій­ну агресивність завдяки розчинності їх у воді.

   Моторні оливи згідно з ДОСТ 174791-85 класифікуються за експлуатаційними властивостями: М-8А; М-4_з/8Б₂. М- моторна олива; через дефіс записуються цифри, що вказують в’язкість оливи (в мм²/с) при 100⁰С. Літери А,Б…Е після цифр означають групи олив для Б₁ – бензинових; Б₂-дизельних палив; А,Б,В (без цифр внизу) маркують універсальні оливи. Оливу групи А використовують для нефорсованих двигунів, які працюють на мало сірчаному паливі. Літера з – для згущених олив. У марках згущених олив в’язкісні властивості позначаються дробом, де чисельник характеризує в’язкість базової оливи при100⁰С, а знаменник – в’язкість згущеної оливи за цієї температури. М-6_з/10Б₂ має в’язкість 10 мм²/с.