Людина (Homo sapiens)

ЛЮДИНА (Homo sapiens) — високоорганізована істота, яка піднялася на найвищу сходинку еволюції тваринного світу. За сучасною, прийнятою більшістю вчених, класифікацією, у біологічному розумінні вона належить до виду Homo sapiens, тобто Людини розумної, родини Гомінідів, підряду Мавп, ряду Приматів, класу Ссавців, підтипу Хребетних, типу Хордових. Однак людина — водночас і суспільна істота — здатна створювати та виготовляти знаряддя праці, застосовувати їх, активно впливаючи на довкілля.

Найголовніші біологічні ознаки Homo sapiens — вертикальне положення тіла та ходіння на нижніх кінцівках (ногах), добре розвинений головний мозок (об’єм — понад 900 см3), гнучкі кисті рук, здатність до членороздільної мови.

Найголовніші суспільні ознаки Homo sapiens — потреба в спільній корисній діяльності, спілкуванні, уміння підпорядковувати власні бажання потребам інших людей, суспільства, усвідомлення себе невід’ємною частиною людства та біосфери.

Найперша потреба людини — збереження життя та здоров’я. Відсутність хвороб, фізичних вад — неодмінна умова людського щастя, усебічного розвитку особистості, відчуття повноти життя. Здоров’я дає людині змогу навчатися, працювати, служити в армії, займатися спортом. Водночас здоров’я населення — це народне надбання, важлива умова розвитку суспільства.

Більшість людей не знає, які великі резерви фізичного й психічного здоров’я має їхній організм, як можна їх уберегти, розвинути й використати. Для цього треба знати свій організм і процеси, що відбуваються в ньому, умови, які запобігають його захворюванню. Отримати ці знання вам допоможуть науки про людину.

НАУКИ, ЯКІ ВИВЧАЮТЬ БІОЛОГІЮ ЛЮДИНИ, можна розподілити на дві групи — теоретичного та прикладного (практичного) спрямування.

Теоретичні науки.
Основою будови, розвитку й життєдіяльності всіх багатоклітинних організмів і людини зокрема є їхня структурна та функціональна одиниця — клітина. Її будову та функції вивчає наука цитологія.

Клітини та міжклітинні структури утворюють тканини, які вивчає гістологія.

Форму, будову тіла, його органів і систем вивчає одна з найдавніших біологічних наук — анатомія. Людей здавна цікавило, як побудований їхній організм.

Рембрандт ван Рейн. Урок анатомії. 1632 р.

Фізіологія — наука, що вивчає життєдіяльність цілісного організму та його частин — систем органів, окремих органів, тканин, клітин, виявляє причини, механізми й закономірності його життєдіяльності та взаємодію з довкіллям.

Генетика вивчає процеси спадковості та мінливості організмів, зокрема механізми передавання спадкової інформації, вади розвитку людини, спричинені її порушеннями.

Ембріологія вивчає розвиток зародка людини.

Біохімія — наука, що вивчає хімічний склад живих істот і різні хімічні процеси, пов’язані з їхньою життєдіяльністю.

Біофізика вивчає фізичні явища в клітинах, тканинах, органах, а також фізико-хімічні основи їхньої життєдіяльності.

Походження людини досліджує антропологія за знайденими під час розкопок кістками (зуби, щелепи, череп, інші кістки скелета) давніх мавп, людиноподібних мавп і давніх людей; антропологи реконструюють будову тіла первісних людей; вивчають давні знаряддя праці та полювання, малюнки
на скелях і стінах печер.

Еволюція людини

Прикладні науки. Медицина — наука, спрямована на зміцнення та охорону здоров’я людини, подовження її життя, запобігання захворюванням і лікування хворих. «Батьком» медицини вважають давньогрецького лікаря Гіппократа.

Гігієна — галузь медицини, що розробляє й впроваджує методи запобігання хворобам, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров’я людини.

Екологія — наука про взаємозв’язки організмів між собою та з довкіллям.

Психологія досліджує психіку людини.

Валеологія — наука, що вивчає біологічні та соціальні основи формування, збереження, зміцнення, відтворення й передавання здоров’я нащадкам.

Основи сучасних біологічних наук про людину заклали в XIX–XX ст. видатні зарубіжні вчені Ж. Б. Ламарк, Ч. Дарвін, К. Лінней, Й. Блюменбах, Р. Вирхов, І. Сєченов, І. Мечников, М. Пирогов, І. Павлов, С. Боткін, М. Введенський, О. Заварзін, Л. Орбелі, В. Палладін, П. Анохін. Значний внесок у розвиток цих наук зробили українські вчені О. Богомолець, Г. Костюк, В. Філатов, О. Чижевський, М. Стражеско, М. Амосов, П. Костюк та ін.

Людина, ознайомлена з будовою та функціями свого організму, може свідомо дотримуватися науково обґрунтованих правил здорового способу життя. Їхнє практичне застосування допоможе кожному зміцнити свій організм, загартувати його, уберегти від захворювань, стати фізично розвиненою, здоровою людиною, здатною до будь&якої праці.