Органи, системи органів. Організм як єдине ціле.

Однаковi або рiзнi за будовою й функцiєю тканини об’єднуються в органи. Орган — це частина тiла, що має певну форму, будову, мiсце в ньому та виконує одну або кiлька функцiй.

Органiзм людини має органи дихання (дихальнi шляхи, легенi), кровообiгу (серце й судини), травлення (шлунок, кишечник тощо), опори (кістки), руху (м’язи, зв’язки, сухожилля), видiлення (нирки, шкiра), розмноження (рiзнi за будовою в чоловiкiв i жiнок), органи чуттiв (очi, вуха, шкiра тощо). Ними керують органи нервової (головний та спинний мозок) та ендокринної (залози внутрiшньої секрецiї) систем.

Для виконання певних життєво важливих функцiй органи тiла людини об’єднуються в системи органів. За своїм функцiональним призначенням вони подiляються на дихальну, кровообiгу, травну, опорнорухову, статеву, нервову, видільну системи та систему залоз внутрiшньої секрецiї.

Людинi потрiбнi всi органи й системи, хоч однi з них виконують складнiшу й важливiшу для органiзму роль, а iншi— простiшу, конкретнiшу. В органiзмi людини є функціональні системи. Це сталi або тимчасовi об’єднання рiзних систем органiв із метою виконання певної функцiї. Наприклад, дихальна система й система транспортування (кровообігу й кров) об’єднуються в єдину функціональну систему для забезпечення органiзму киснем. Так само функцiонально об’єднуються мiж собою травна система й система транспортування: із травних шляхiв поживнi речовини розносяться кров’ю по органiзму й живлять усi клiтини й тканини.

Постiйнi анатомiчний i функцiональний взаємозв’язки та «спiвпраця» клiтин, тканин, органiв i систем органiв створюють складну, унiкальну систему —
організм людини (з грец. знаряддя, iнструмент). Вона живе за законами єднання, цілісності, саморегуляції та взаємодії з навколишнiм середовищем пiд керiвництвом нервової та гуморальної систем.

СПОСОБИ  РЕГУЛЯЦIЇ  ФУНКЦIЙ  ОРГАНIЗМУ.

Головною умовою iснування будь-якої живої iстоти є збереження певної сталостi внутрiшнього середовища.

Рівні організації в організмі людини:
1 — елементний та молекулярний;
2 — клітинний;
3 — тканинний;
4 — органний;
5 — системний;
6 — організмовий

Викликає подив те, що людина може жити в надзвичайно різних умовах довкілля: при температурi повітря вiд +50 до –70 °С (120 градусiв рiзницi!), витримувати тривале голодування або брати участь у конкурсi ненажер, жити в горах чи нижче вiд рiвня моря, перебувати в космосi, пiд водою. Усе це було б
неможливим без механiзмiв, які забезпечують сталiсть внутрiшнього середовища організму.

Певна сталість внутрішнього середовища організму на будь-якому рiвнi — молекулярному, клiтинному, тканинному, органному, системному — називається гомеостазом (з грец. той самий та стояння, нерухомість). Вiн передусiм проявляється сталістю хiмiчного складу кровi (певна концентрацiя бiлкiв, глюкози, солей, мiкроелементiв тощо). Існують дві системи регуляцiї функцiй органiв i систем, спрямованих на збереження гомеостазу — нервова та гуморальна.

Нервова регуляція забезпечується завдяки двостороннiм зв’язкам мiж нервовою та iншими системами й органами. Нервові центри, що розміщені в головному та спинному мозку миттєво одержують iнформацiю у виглядi нервових iмпульсiв з усiх частин органiзму. Вони переробляють її та швидко надсилають «накази»: збуджувальні або гальмiвні iмпульси робочим органам і системам, змінюючи інтенсивність їхньої роботи.

Гуморальна регуляція функцій організму (з грец. рiдина) вiдбувається через кров та інші рідкі середовища організму (лімфу, міжклітинну рідину) за допомогою біологічно активних речовин, які виділяють певні клітини. Ними є продукти метаболізму клітин, медіатори — посередники нервового збудження, продукти розпаду білків, вуглеводів, вуглекислий газ, а також гормони, які виробляють залози внутрішньої секреції. Біологічно активні речовини діють як подразники на мембрани й структурні компоненти клітин, спричиняючи зміну їхнього біохімічного та фізіологічного стану. Вони впливають тільки на певні органи й тканини (так звані мішені), що мають відповідні рецептори.

Гуморальна регуляція, безумовно, — повiльнiший спосiб керування функцiями органiв і систем, анiж за допомогою нервової системи, однак цей вплив може бути довготривалим. Наприклад, гормон росту, виділяючись роками, забезпечує ріст дитини. Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій,
і разом вони здійснюють нейрогуморальну регуляцію всіх функцій організму.